З’явилася вона. Лиш погляд срібно-білий –
І враз змовкають солов’їні голоси.
Їй зітканий зі снігу стелять килим,
І шанобливо вклоняються вітри.
Велично вона йде. Ясні білі перлини
Їй сиплють з неба наче конфетті
Під супровід оркестру із пташиних,
Що їй щебече авторські пісні.
Малює власноруч мороз картини
На склі тонкому, як на полотні.
Він і для неї створює красивий
Пейзаж акрилом на моїм вікні.
І навіть небо дарує гості диво –
Красу, яку побачиш лиш вночі:
Вона стояла й заворожено дивилась,
Як в сніг під ноги падають зірки.
Проте вже йде ця дівчина вродлива,
Та знову повернеться восени…
Вона востаннє по доріжці з квітів лине,
Що чекали перших подихів весни.
(Зима)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413991
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Анастасія Калатур