́́Серед кам"яних джунглів в старому замку у темному коридорі.
Пробиваєтся промінчик сонця до прекрасної квідки.
Яку я побачив в цьому темному і холодному коридорі від неї линуло теплом. немов від сонця і вона зігріла моє серце одним тільки поглядом.
потім я наважився підіїти до неї і заговорити но нічо крім як "привіт" сказати не зміг її краса заворожила мене і навіки осіла в моєму серці.
немов кохання стріла промзила моє серце і її прекрасний голос мене просто зачірував немов амур пролетів в цьому дивному місці і зародив нове кохання . моя принцеса твое імя для мене загадка но я влюбився в тебе до нестями .
я так довго бродив в лабіринтах замку в темноті і холоді нікого не знаходив но враз і все змінилося і я побачив божестено красиву і добру квідку , моє серце знову забилося в такт і проміня надії що нарешті вийду з цього замку в світ почуттів знову наповне мене но тільки ми дуже різні і твоя краса зводить мене з розуму.
І знову через такий довгий час я закохався в цьому нещасному світі я найшов ту єдину яку я покохав з першого погляду.
Но як мені проце сказати чи може просто промовчати і далі страдати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413729
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: алексіс