Стадіон-то рідний дім.Поле-диван,м’яч-подушка,а сітка –покривало.
Ти кажеш,що про футбол знаєш все,насправді дуже мало.
Команда-це мої брати,а тренер то як тато.
Може я є дівчина і знаю мало,та відчуваю я багато.
В мені з дитинства протікає темночервона фанатська кров.
Для вас футбол –це просто гра,для мене перша це любов.
Діагноз мій:при слові «футбол» різке серцебиття.
Кардіограма демонструє:хвороба є на все життя.
Це все моє життя,без нього ж я з одинокістю зіткнуся.
Та ні.Футбол-це кисень.Заберіть його від мене і я задихнуся.
Футбол-це вид спорту для мене в головній ролі.
Ногами можу бути я в кінотеатрі,душею ж на футболі.
Чомусь багато асоціюють футбол тільки з грошима.
Але футбол-це щось прекрасне,від чого народжується рима.
А футболіст-це є герой,який ведучи м’ячем по полі.
Одним помахом ноги творить нову історію в футболі.
Футболіст-це в очах якого до розгрому манія.
І в житті,так і на полі принцип «Ты кто такой,давай до свидания»
Якщо вже назву його я царем.
Значить бачу,що це не просто футболіст,а воїн в руках з залізним мечем.
Футболіст і футбол-це талісман,що зберігаю я ліворуч.
І з цього мудра думка випливає:Дівчину не одяг прикрашає,а футболіст поруч.
Хтось скаже ,що це все думки фанатки,яка має до футболіста почуття.
А що,як скажу я тобі:Футбол-це сенс мого життя.
Моє життя не як в людей,воно як тури йде по колу.
А моє серце нагло так кричить:Себе присвячую футболу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413532
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: OksanaNovatska