Вчора ввечері якось раптово
пролунав, як зірвався дзвінок.
Обірвався в плачі на півслові.
Забриніло в душі від думок.
Обізвися матусю, ну що там.
Абонент як проклятий мовчав.
Я знервовано наче по нотах,
знову й знову його набирав.
Обізвалась. Добридень Микола.
Ой, в біді наші бусли синок.
Намело кучугури метрові,
замело вщерть долини й місток.
Зима вділась у свиту звірину,
по усюдах ощірям лежить.
Край ставочка зібрала пташину,
моє серце від жалю болить.
Прилетіло їх девять, згубився
десь один чи пропав в чужині.
Чи в лихую годину вродився.
Як за тебе, печалить мені…
Дяку Господи маєш родину,
Дай їм боже в поповненні змін
й виглядає удома дружина,
У Борисполі внучків, чирін.
Залишився ти в мене одненький,
Полетів, як той буслик у світ.
Бережи себе синку рідненький,
Теж чекаю тебе край воріт.
Дзвонять братові хлопці із дому.
Дядьку Коля, ну як там у вас?
В нас, як завше порядок в усьому.
Відігрілися буслики в нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413438
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Дід Миколай