«Ви щойно пообідали і як би ретельно не була схована скотобійна від вашого ненавмисного погляду, скільки б довгих миль не розділяло б вас – співучасть у наявності.»
А точніше на блюді. Про це говорить цей смачнесенький біфштекс з недавно убієнною корови, загиблої для того, що б потім розчинитися в твоєму всепоглинаючому чреві.
А вона ж могла би лише одним ударом розтрощити вбивці голову, але вона ніколи цього не зробить, бо вона не ти. Адже ж, це ти Бог, розпоряджающийся чужими життями.
Це ж ти вправі вирішувати, кому дихати, а кому сьогодні бути ласим шматочком.
Ми навіть не можемо приборкати власний шлунок. Навіть тоді, коли між нами і бажанням встає чуже життя ми робим вибір. І нам нема ніякої різниці що від цього вибору хтось стогне в агонії болі і що в нього, у відмінності тобі, вже лишилось лише одне бажання, бажання - просто бути живим.
Чревоугодіє – це коли в самому собі, вже немає місця для себе.
Ви стогнете над своїм несправедливим життям. Ви молитесь Богу, кличете його на поміч. Але Бог не чує вас. Він чує лише крики алчних створінь, чиї руки по лікті в крові. Які барахтаються у ямі, яку самі так довго рили. Просять випустити їх з цього жаху, але ж вони самі там себе закрили.
Якому Богу ви молитесь? Біля вашого святкового столу, за вечерею, лише черті танцюючі лампаду в честь вас і нових суспільних перемог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413413
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Lion_