Вона дивилася мовчки на фото…
Це все що їй залишалося.
В голові калатало, мов дзвін: «Будь сильною!»,
Але для кого?
Вони наче дивилися одне на одного.
Насправді так і було.
Він теж дивився на її фото,
В тисячний раз брав телефон щоб подзвонити і…
Знову жбурляв слухавку геть.
Незрозуміло для чого вимикають телефони та інтернет,
Адже ніхто не зателефонує і не напише.
Чекати, мовчати, терпіти і слухати себе,
Померти для всесвіту, шукати порятунку з іншими…
Для чого терпіти фальш у власній душі…
Він замінив терпіння на страждання і байдужість,
Вона – наполегливість на брехню.
Вони просто мало пережили,
Щоб оминути пусті умовності.
Терпіти, мовчати, забувати
І не забути…
Як забути неповторність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412502
Рубрика: Верлібр
дата надходження 25.03.2013
автор: Лілея Лозова