Межа.
Оцю межу нам не переступить?!
А хочеться і колеться, аж щемно,
Бо я без тебе вже не можу жить,
Лиш для тебе… а чи це недаремно?
Щодня межа,уже й мережать зморшки
Не тільки на обличчі, а й всередині.
Розхристана душе, лишилось трошки,
Зітруться протиріччя помережені
І я її таки переступлю,
Оту межу бездонну і останню
Й зізнаюсь, що без пам,яті люблю
Й засію врешті ту межу коханням…
І хай воно проб,ється повесні
Зеленим пагінцем в тобі й мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412317
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: tetyana-radko