А хотілося ж бути щасливою!..
І коханою, і єдиною…
А хотілося ж бути красивою:
Для одного – найкращою з див…
Й хоч не сталося, як бажалося
(чи учило життя, чи сміялося…),
Я не буду зітхати і мучитись –
Мене ж віддано вітер любив!
Він щоночі до шибок торкається
І щораз по-новому вітається –
Обсипає мене подарунками,
Що й куди бізнесменам до них! –
Восени копи золота носить він,
Гори срібла здійма після осені,
Навесні стелить постіль пелюсткову,
Трави літа схиляє до ніг…
То мережить стежки… натюрмортами,
То виводить найвищими нотами,
То шепоче щемливо і віддано
Дивну казку про справжню любов…
…Відтепер ми із вітром заручені –
Він розчісує мої кучері, обнімає мене
І, голублячи, ніжно будить зневірену кров…
Тож йому, тільки вітру єдиному,
Й ДОЗВОЛЯЮ ШЕПТАТЬ ПРО… ЛЮБОВ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412226
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Катерина Шульга