[i][b]ІВО[/b][/i]
Не журись, що вже спливають роки,
Що важніє тіло, не журись! –
Живемо ми радісно, допоки
Любимо навзаєм як колись.
Не журись, що бліднуть наші очі,
Що в очах не та вже благодать, –
Як впадуть на землю тихі ночі,
Ми готові їм усе віддать!
Не журись, що з неба котить осінь,
Що зоря захі́дня зустріча, –
Ще вербена нас у гай запросить,
Щоб весну відчути в ранній час!
Не журись, що майже все позаду,
Що усі вже схожені стежки, –
Ще подибуляють райським садом
Милі наші внуки-малюки!..
Виростуть – і нові покоління
Вирушать у невідому путь,
Щоб здолати світу потрясіння,
Щоб життя на витік повернуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2013
автор: Олекса Удайко