Нічна напруга, паралель,
Летить у космос мій трамвай,
Душа вже стоптаних алей
Шукає в безвісті свій рай.
О водію, не зупиняйся,
Рушай в незвідані світи,
Спіши! Спіши! Не озирайся!
У цей момент лиш я і ТИ!
Сміливо вікна відчини
Назустріч невгамовній тиші.
Приспи її чи розбуди,
Та обіцяй, що не залишиш!..
Поборем час, його немає,
В цю вічну мить лиш я і ТИ.
Трамвай же їхать не вщухає,
Між нами спалені мости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2013
автор: Софія Пасічник