У всі часи цурався світ таких -
Які уміли йти лиш проти руху,
Для кого бути іншими - не гріх,
Хто не збирав з чужого столу крихт -
Бо сильні духом.
Їм плисти проти течій - не звикать,
У вічі правду-матінку - не лячно.
Якщо і бракне хліба їм куска,
Чи навіть схопить катова рука -
Вони не плачуть.
Нема їм місця в натовпі, нема,
Їм місце лиш одне - на гільйотині.
І доки не розвіється туман
Людської фальші, зрадництва й оман -
Вони гонимі.
Юрма кидає в спину - "Диваки!",
На кожнім кроці - осуд їм і ґрати.
Так було, є і буде всі віки -
Ці непокірні чола, на яких
Сліди розп'яття...
Бунтарський дух, що в тисячах згорань
Щоразу воскресає Фенікс-птахом...
А Ти, Людино, в мить протистоянь
Добра зі Злом - зречешся свого Я?
В ім'я чого готова Ти на плаху?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411690
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: валькірія