Проведу я пальцем по небесній сині,
Сонцем опаную всю блакитну даль,
Музика трембіти грає десь в долині,
В ній я заховаю всю свою печаль.
Зацвіркочуть дзвінко коники у травах,
Променем озветься весь ранковий гай,
Захлюпочуть стрімко потічки у ставах,
Я назву це в думці — України рай.
Простягло колосся жито золотисте,
Вмилися листочки краплями дощу,
Все навколо світле, чисте, променисте,
Я Тебе, Вкраїно, більш за все люблю.
Заплету в волосся Твоє хмільно-темне
Всю красу природи, водограй бажань,
Маки червонасті заплету у коси
Та ідею вічну визвольних змагань.
І вклонюся, Мати, за Твоє терпіння,
Стерпнуть ніжно руки у Твоїм теплі,
Прошепочу тихо я Тобі моління
Відгуком сумним у бувшині віків.
Ті степи духмяні, ночі солов'їні,
Черешневий* запах у моїй душі.
Пригорнусь до Тебе, мила Україно,
Присвячу Тобі свої пісні й вірші.
Обіцяю – рід ніколи свій не зраджу,
Мову дзвінголосу в серці збережу.
Мучена, стражденна моя Україно,
Пронесу крізь шлях я істину живу!
*Черемшини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2013
автор: Софія Пасічник