«Який там голод? Вигадки, казки
І побрехеньки Сему на догоду,
Що сила тоді вимерла народу,
Що «йшла мінять за пару бурячків
Святешну хустку ледь жива матуся,
Аби малечі юшечку зварить»…
Скрутненько трохи й справді було жить.
Але щоб голод?.. Вигадки куркульські!» –
Ви кажете… А в пам’яті зрина
Один бабусин спогад знову й знову.
…Жив козарлюга у селі – Маньковський.
Він голіруч підкови розгинав,
Міг сам на хату викинути балку,
А камінь пронести – не покотить.
Та з’їсти, аби силу поновить,
Мисяру добру мав він до сніданку.
О, скільки б ще Божиківцям змогли
Добра зробити ці сталеві плечі!..
Та в тридцять третім через голоднечу
Не дотягнув він і до кропиви…
У той же рік бабусина сестричка
Ледь-ледь жива з’явилася на світ…
Як жити немовляткові, скажіть,
Коли порожня материна цицька?
Та дожили дівчатка до весни:
Був татко їхній майстром дуже вмілим.
Відтоді аж до самої могили
Не раз їм голод бачився вві сні…
Та ви на це відказуєте: «Байка!»
Пригадуючи іншим лютий час,
Ви молитеся: «Сталіна б на вас –
Отой би закрутив повсюди гайку!»
Гай-гай! Забув… Ви ж дочки і сини
Ні тих Маньковських, ні майстрів умілих,
Ні тих, що дітям лободу варили, –
Отих, що вивертали казани,
Що звалися «червоною мітлою»,
Бо все до бубки вимітали з хат!
Вам справді годі було горе знать,
Бо запихались ви – не лободою!
Ви не чекали тата кілька днів
За бурячком чи пригорщею сої!
Не глумтеся ж із пам’яті людської
І марно не моліться на катів:
Вони за все свою вже кару мають.
Коли ж скінчаться ваші дні земні,
Дітей голодних душі на Суді
Від вас, неситих, Господа сховають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411202
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Василь Задорожний