Мій народе, невже ти розп’ятий?
Хто прокляв твій політ в далечінь?
Хто розкрив Ахіллесові п’яти
І обрік жити вічно в плачі?
З давніх пір тебе всі плюндрували,
Кабалили, знущались і все ж:
Русь над всими завжди мудрувала
І Дніпро розливався без меж.
Ти згадай давнину героїчну,
Брамний щит, що залишив Олег.
Зміни долю, навіки трагічну,
Щоб воскрес Перуна оберег.
Мій народе, ти більшого вартий,
Досить дбати рожеві світи.
Ти прокинься, звільнися з-під варти,
Проломи лихоліття хітин.
Подивись, як глузують із тебе,
Хочуть зникнення твого навік.
Ти покайся, звернися до неба,
Відродись, доки зовсім не зник.
І надійся лиш тільки на себе.
Ти не вір закордонним словам.
Все пройшло і платити не треба,
Данини всім твоїм ворогам.
Мій народе, ти будь невблаганний,
Свою долю знайди і зростай.
Заміни на славетний шлях марний
І примножуй лелечий наш край!
4.03.2008 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411143
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: yusey