Колись ще буде це, бо так щороку
передчуттям невідворотних втрат
зашелестить, закрутить листопад
і перетнуться між галуззям дати-строки.
А поки що земля в обіймах неба
так віддано вагітніє теплом,
і снить новонародженим зелом,
по краплі сонце роздаючи стеблам.
Зозуля вкотре збилася з рахунку,
з похмілля джміль товчеться до вікна...
Щороку метушлива новизна
дурманить голову, туманить думку.
Весняна акварель - прозора крапля
стече між хмар і розмережить пруг.
Блискуче лезо переверне грунт
під перегуки грозового травня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410608
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Славомир