Намалюй мою тишу на вічно зимових фіранках
І мовчи філігранно, допоки згоратиме рай.
Я втомилась шукати тебе у холодних світанках.
Та і ти не знаходиш мене, тож, напевно, це край.
Опиши краще вічність, яка завмирає у прозі.
Це ж не наше буття, та і що тепер значать слова?
Ще раховані дні – і замерзну. Душа на морозі.
Календарність вбиває, і віра немов нежива.
Розкажи про дороги, якими хворію хронічно
І які починають боліти не лиш восени.
Я лишаюсь з тобою. І байдуже, що не логічно.
Ти – єдиний, з ким зможу втекти до нової весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410204
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Fairytale