В квітнику маминої душі
Бог засіває найкращі квіти...
Троянди всепрощаючої Любові
палають святим вогнем Мудрості,
ромашки Віри п'ють цікавість
з кожного вчинку...
Сонцесяйними голівками
схвильовано переглядаються
незабудки Надії...
Височіють над квітами
мальви Молитви.
Чорнобривці суму
переплітаються з цвітом Радості-
невибагливим в'юнком...
Щемно і скромно ютяться тут
Квіти Чекання -нагідки,
кожен раз охоплюючи
пелюстками голівку,
коли чують сигнали Прощання...
...Діти прискіпливо
шукають серед різнобарв'я квітів
зіллячка: хочуть допомогти.
І знаходять - жива ж мамина душа!
Зелинки, що тут дуже потрібні,
бо не дають пекучим променям Болю
забрати цілющу вологу у квітів...
Бог засіяв тут лише те,
що дає силу і міць душі,
щоб від прекрасного
народилось прекрасне...
То чи ж варто турбувати її?
Навіть найкращі заморські квіти
будуть виглядати тут штучними,
мертвими...
Чудові, неймовірно працелюбні
бджілки на квітах -
це Розуміння, Повага,
Допомога дітей, онуків...
Нехай п'ють цілющий нектар
З цих квітів...
... Зазвучить тоді в маминій душі
всеперемагаюча
симфонія Життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410063
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: zazemlena