…***…

Так  тихо-тихо  плаче  моя  совість,
І  чорні  списки  вже  готуються  до  друку.
Нехай  це  не  роман,  а  просто  повість.
В  якій  мене  описують    як  суку.

Так  акуратно  пишуться  рядки  цього  вірша,
Все  ж  не  звертаючи  увагу  на  цензуру,
Ніхто  не  поцікавиться  чи  є  душа.
І  не  зважатиме  на  внутрішню  натуру.

Так  мовчки  сльози  знову  на  папір,
Це  свого  роду  сповідь,  та  для  кого.
Для  всіх  жорстока  я  неначе  звір.
Всім  байдуже  до  горя  до  чужого.

Так  пусто  і  самотньо  у  кімнаті,
Невчасно  знову  плеєр  розрядився,
Когось  я  просто  хочу  обійняти,
Лиш  кіт  все  зрозумів  й  до  мене  притулився.

Нехай  ще  не  готова  моя  повість,
І  знову  убиває  мовчки  тиша.
Все  ж  я  правдива,  бо  у  мене  совість..
Так  тихо  іноді  шкребе  як  миша...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409673
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: БылОсніжка