Так, все було,
Усе було колись -
Добро і Зло, які в одне сплелись,
Як інь та янь у вічній круговерті
Життя і Смерті...
У лоно дня
Тінь ночі проникає,
Люд навмання
Блукає в лабіринтах,
Що Хтось колись
Для нас воздвиг... Інстинкти
Штовхають люд у прірву
(Чи до неба?) -
Хто в що з нас вірить,
В чім кому потреба...
Комусь кінець -
Для іншого початок,
Новий виток углиб бездонну Суті.
Мабуть, Творець
Нас праг чогось навчати,
Чого? - збагнути б....
Неосягненна логіка життя,
Я - цілий всесвіт,
Всесвіт - сонми Я,
Які сплелись в єдиному пориві.
Життя - це Диво!
Якщо збагнем,
Як сон вроста наскрізно
У яв людську - це справді дивовижно!
А як вростає Хтось у твою душу -
Ти це відчув вже?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409631
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: валькірія