В поліклініці з самого рана
вже чимало народу сидить.
Молодий стоматолог Оксана
видаляє усе, що болить.
– Ти чому тут? – в одного питаю.
– Треба вирвати Мудрості Зуб,
дуже він мені жить заважає.
Через нього посивів мій чуб.
– І ми теж!! – чуть крізь щелепи стислі, –
Мусим Мудрості Зуб виривать! –
на обличчях всіх вирази кислі,
перелякані очі блищать.
– Як же так!? – раптом я розлютився. –
Подуріли вже зовсім тут ви?!
Все зробіть, щоби з вами лишився
Зуб Сміливості, Зуб Доброти,
Зуб Любові, Зуб Радості й Щастя,
Зуби Віри, Надії й Снаги!
Краще вирвіть, якщо вам удасться,
Зуби Злості і Зуби Нудьги,
Зуби Заздрості, Страху й Обмана! –
я кричав, і мій голос гримів. –
Зупинись, стоматолог Оксана!
Не чіпай позитивних зубів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409526
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2013
автор: Віктор Ох