Коли душевне сонце
туманять сірі хмари,
коли гнітючий морок
змінив пресвітлий день:
коли не розуміє
омріяний коханий –
всихати починає
садок щемких пісень.
І холодно, і сіро
від відчуття такого.
Ні листу, ані цвіту,
а значить – і надій…
З УСЬОГО дорого –
та й враз чомусь НІЧОГО…
… І щемко МІЙ до болю,
І до страхів - ЧУЖИЙ…
2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409510
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: Катерина Шульга