Відповідь на вірш Євгена Юхниці «Про таку мріяв й потяг нестримний…, чи Анти-Попелюшка (дороблений)»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408236
Ти прокинешся знов з ароматом бразильської кави,
І бадьоро візьмеш, як належне, і каву, й мене…
З піклуванням, ха-ха, ти кохаєшся так величаво,
Живе полум’я слів перетворюєш в штучне, скляне.
Італійське вино ти привіз для колекції з Криму.
Я – також експонат у реєстрі твоїх перемог.
Ти мене так жадав! Ти лавиною нісся без стриму,
Зруйнувавши життя, що до тебе не знало тривог.
Називаєш мене Попелюшкою, дуже простою,
За наївні слова, почуття і за вдачу легку.
Я щаслива була, коли просто за руку з тобою
Ми гуляли вночі і кохались на мокрім піску.
Ти мене залишав. О, чому я тоді не схотіла
Припинити роман? Не завжди розумієш добро…
Я писала вірші про кохання, до неба летіла!
Ти ж зробив з мене злу пародистку в журналі «Дніпро».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408517
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 13.03.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)