Ти така зачаровано ніжна,..
Про таку я вже мріяв у снах.
Твоя сукня - м'яка, білосніжна
Просто тає у моїх руках...
Твоя шкіра така шовковиста,..
Волосся тривожить, як буйнії сни.
Вночі просипався разів я так триста,
Ну, як дочекатись тієї весни...
І я шепотів,.. що тобі не гожуся
Та ти тулилась до серця мого...
Ніжно ласкала, як в дитинстві матуся
І став я величним, і став ОГО-ГО!..
Шепотіла: "А казав, що не любиш..."
Цілував, умовляв - і все це нараз.
А вона - " Ти бач, як ніжно голубиш,..
Ну коханий, ну ще один хоча б раз..."
Що далі?..
Чим закінчились наші зітхання,
Це вічно тривожне чекання весни?..
Ти у сни все приходила зрання
І мрії сіяли в проміннях ясних...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2013
автор: Д З В О Н А Р