Я б пташиною в небо злетіла,
Хоч і землю всім серцем люблю.
Та душа моя мріє про крила,
Щоб на мить опинитись в раю.
Від думок відпочити хоч трохи,
Що на серці лежать тягарем.
Все життя підбираємо «крохи»
Для панів ми великий гарем.
Ми Тараса Шевченка вивчали,
Та з тих пір ми,як були – раби.
Так до чого скажіть крокували,
Щоб спинитись в країні журби?
Двадцять перше століття лунає,
Всюди бачим технічний прогрес.
Та народ,як раніше співає,
Що чекає від влади чудес.
Я б пташиною в небо злетіла,
Та навіщо ті крила мені?!
Помагати там людям не сила
Краще сіять добро на Землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408031
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: забайкальская