Всі чекають на відлигу, та своєї не дождусь,
Швидше я себе погублю, та тебе не відпущу.
Я тебе вже не тримаю, бо давно зробив свій крок,
Не тримаю! Відпускаю! Бо кохаю! Ну то що ж?!
Будь щаслива і я знаю, що згадаєш ти любов,
Що із посмішки родилась, та померла у нас двох.
Посміхнешся випадково, посміхнешся, як завжди
Тільки іншому, напевне. Чи полюбиш його ти?
Лиш не думай, що турбота всі замінить почуття,
А що ніжність - це те саме, як любов до забуття.
Не любов - якщо вже навіть, руку й серце попросив.
Не любов! Та не відмовиш! Знаю я і знаєш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2013
автор: Салтан Николай