Схаменулася весна і дощами кається,
Сніг подекуди лежить, крига не ламається.
Завмирають у чеканні ліс і поле й річка,
Вже настали довгі дні і коротша нічка.
Все частіше у вікно заглядає сонечко -
Усміхаюся йому, ніби мамі донечка!
Зняти хочеться пальто, рукавички й шапочку,
І поставити зимі замість коми крапочку!
Прохолодний вітер дме у спину пронизливо -
Цього року нас весна дивує сюрпризами.
У схованках звірі сплять, всю зиму ховаються,
На гілках і шум, і гам - горобці гойдаються.
З кожним днем все менше снігу в лісі й на поляні,
Із під снігу визирають квіточки весняні.
Одягнулась в оксамит, сонцем усміхнулася,
Неба весняна блакить знову повернулася!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407740
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО