Моїм односельцям присвячую
Маленька частка України
На правім березі Прута,
Де чути наспів солов’їний,
Де хлібна нива золота,
Де біля церкви давні липи
Стоять в зажурі чи дрімають,
І стиха чути їхні скрипи –
Вони в селі багато знають.
Я тут із братом народився,
Я тут маленьким у житті
Ходити по землі навчився,
Долати верстви і путі.
Біжать літа, неначе коні,
Що їх кує зозуля сива.
І вже срібляться мої скроні,
Вже осінь в гості запросила.
Мої односельці! Вам шану складаю
І кланяюсь низько за те, що ви є.
Живіть довго-довго у рідному краї
В здоров’ї. Це вам побажання моє.
Мій Залуч, рідний і далекий –
Не гасне у душі тепло.
Вернусь до тебе, як лелеки
Весною прилетять в село.
Мій рідний краю! Мрію й хочу,
Щоб ти не старів за роки.
Я майбуття тобі пророчу:
Живи і квітни на віки!
17-20.10.2005р. Монтадо (Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407736
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: Сетубальський