А Янголята часто плачуть.
Бо відчувають біль того,
Хто так багато для них значить.
Кого цілують у чоло,
Коли лягає ввечір спати.
Вкриває Янгол,молитви
Він буде голосно читати,
І спати з нами всі роки.
І після снів охороняти,
І подавати руку знов.
А нам погано-цілувати,
Бо така Янгольска любов.
Ви знаєте,що вони сильні,
Та біль відчують,що в душі.
Бо вони дуже,дуже пильні,
І ми і з вами не самі.
І навіть на руках носити,
Коли не бачимо слідів.
То Янгол зміг з нами ходити,
Коли літати він умів.
Він на руках носив і плакав,
Що міг-для нас він все зробив.
Він розставляв у долі знаки,
І навіть пішки він ходив.
Завжди молився з нами Богу,
Так ніжно гладив,цілував.
Він проходив з нами дорогу,
Навіть навколішки ставав.
Не заставляйте їх ридати,
Бо стільки є у них ще справ.
Ви намагайтесь цілувати,
Щоб навіть Янгол відчував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407551
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Відочка Вансель