Я до школи іду.
Все, як завжди, знайоме і звичне.
Я до школи іду,
Бо чекає на мене мій клас.
Та чому це в дітей
Посмутніли веселі обличчя?
Бо стрічаємось ми
Усі разом останній вже раз...
Задивилася школа
Печальними вікнами в небо,
Закружляли у вальсі
Всі учні, батьки, вчителі…
Це прийшов випускний…
Але вам сумувати не треба,
Бо у кожного з вас
Є дорога своя по землі!.
Ви знайдете в житті
Молоде і незвідане щастя,
І кохання, і радість,
і першу дорослу весну.
І - я знаю – комусь
На шляху цім судилося впасти,
І злетіти комусь
У небесну стрімку далину.
Не лякайтесь життя,
Хоч воно й не висвітлює карти,
Не лякайтесь падінь,
Бо від болю міцнішає крок.
Пам'ятайте про школу,
Бо звідси, від рідної парти
Починається шлях
Через терни життя – до зірок…
Пам’ятайте про нас –
Ми не просто хотіли навчити,
Ми навчали вас дружбі –
а дружба не має ціни…
Пам’ятайте про нас,
Бо для нас ви ще все-таки діти –
найдорожчі на світі,
дорослі вже доньки й сини.
Пам’ятайте цей вечір,
і літні усміхнені зорі,
пам’ятайте це місто –
єдине воно на землі…
Задивилася школа
Печальними вікнами вгору,
Проводжаючи в небо
Зміцнілих своїх журавлів…
Так минає життя,
і таке його вічне хитання…
уже кличе вас доля
в далекі незнані краї…
Пригадайте ж колись
Свою школу, і дзвоник останній,
І оцей випускний,
і світанок над містом своїм…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407348
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Віктор Ох