Падає краплями спраглий туман додолу
Розтушовує межі, дивишся прямо в очі
Падаєм, поруч мов паралельні промені
І не приклеїтись докупи ніяким скотчем
Падають спраглі вуста, на ті що десь близько
А у очах все рівно темно сірі кольори
Якби ти знав хто був тим загадковим блиском
Обов'язково натиснув б реплей, ще раз повторив
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407122
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2013
автор: Марамі