О жінко! Трудівнице невгамовна!
Такою ти була в усі віки!
Ти оберіг! Ти сила! Ти - Мадонна...
Ну хто без Тебе, хто чоловіки?
Ти щастя-визнання і не шукаєш:
Неквапливо ступаєш по землі.
Ти ж мудра - й чарів музику впізнаєш
В троянді і в ромашці польовій,
Й в буденній праці(лиш Тобі під силу),
І в тій відповідальності святій...
У вмінні тим, хто поруч, дати крила,
Й снувати день новИй з щасливих мрій.
На перешкоди рідко Ти зважаєш:
В турботах звичних гасне кожен день...
Лише на 8 Березня Ти сяєш...Як Ти сяєш!!!
Від квітів, поцілунків, від пісень...
Клубочок мрій закинеш у шухляду:
На себе глянеш іншими очима...
І розцвітеш весняно, світло, радо -
ВСе наслідок в житті, а Ти причина...
Отож візьми краплини дня на згадку,
Росою щастя хай спадуть на долю.
Ти жінка... Початкуй реальну казку...
(Будь шиєю...Навіщо головою?)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407026
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: zazemlena