Кажуть, біль лікується рядом магічних зіль -
випив настій й забув на вічно про колишні втрати.
Проте, не піддають страті
властивій слабкій статі
вади.
Кажуть любов –
почуття сильніше за гордість,
Яке даруючи радість
в решті решт позбавляє її на віки.
Та є ліки.
Чужа врода.
Шкода, що вона руйнує усю ілюзію
і зводиться все да тваринних інстинктів.
Проте всі, що вижили від таємничої хвороби – кохання,
Стали в’язнями все тих же лабіринтів.
Зустрінеш іншу – стрункішу,
В своїй люті трішки милішу,
Лицем рум’янішу,
Серцем духмянішу,
Оту – іншу.
А мене…
Ні, не забудеш –
Позбудешся від залежності
І тоді у вічності ми зможемо іти пліч-о-пліч
Тягар з наших душ, роса з вій.
В моєму колі завжди будеш – свій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407010
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Незрозуміла