Вітер пробив дірку в голові.
але кут нахилу не змінився.
змінилася швидкість злету й биття
(з) серцем, з сутністю.
повернувся коловорот життя.
майбутні наші діти перевершують нас
перевагами і себе водночас
спраглих до повітря. а в мені
нуртують вітри і північні птахи
покидають числові краї
а в грошах скоро втопиться небо
у крихтах лишаю на грубих долонях
лісовика. що ще зосталось від нас?
тільки зграйка кусючих образ
і облизане водою,змерзле тіло
чи не варто б братись за діло?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406954
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Еллі