Затямте: я не нуль. Я – одиниця!
Один з когорти сильних і сміливих
На чаті абсолютного порядку
І повної прозорості думок.
Лавиною мчимо ми по тіснинах
Гігантської друкованої плати,
Долаючи мільйон пе-ен бар’єрів,
Повсюдно форматуючи буття.
А струму стимулюючі удари
Нас направляють у потрібний сектор –
Ліквідувати всіх, хто заважає
Гармонії ритмічних коливань.
Хтось там спіткнувся. Крок убік і – спалах.
Слабак. Заглючив! Так йому і треба!
Умить карає всевидюще око
Упертих, недолугих і невдах.
А ми – вперед! Скоріш до бази даних
На площу надвеликих інтегралів,
Де хмарочос трьох’ядерного бога,
Де заклик єрихонською трубою
Розбуджує двовимірні простори.
- Бійці! Ви зір і слух цивілізацій!
Так будьте по той бік Добра і Зла.
Винищуйте несхибною рукою
Усіх, хто має архаїчні риси:
Душевну слабкість, жалість, співчуття.
Хай вас не ятрять докори сумління.
Я думаю за вас. А ви – рішуче
Утвердіть абсолютне право сили
І бездоганну логіку понять.
Бо тільки точних вимірів краса
Врятує світ від хаосу й сум'яття!
І вал екстазу, мов живе сріблО
По зімкнутих шеренгах прокотився.
- Ви чули? Безкінечність нам підвладна!
Прекрасне силіконове майбутнє -
Воно вже близько! Вже на горизонті!
Ура! Мене призначили смотрящим!
Щодень оберігати нашу мову –
Чудову суміш бейсику і фені –
Від виправлень і всяких посягань.
У нас, як у пітбулів – мертва хватка.
Крокуємо, веселі і затяті,
І шлягер «Передсмертний хрип діода»
Скандуємо зі сміхом на вустах.
Нехай невдахи й досі скніють в ДОСі.
…Та що це? Зникло поле електричне…
Який там бевзь на «Пауер» натиснув!?
Як темно… Страшно… Чом нас убивають?
Виходить, ми прості маріонетки
В чужих руках… А нам же обіцяли…
Почути кожного… Безжалісні сатрапи!
Допоможіть! Не хочу помира…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406439
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 05.03.2013
автор: Валерій Голуб