Було й було колись на нашій Україні….
Те все Дніпрові води пам’ятають тихоплинні,
І церква пам’ятає на старім Подолі,
Коли в труні Тараса привезли з неволі,
Щоб зміг Кобзар за власним заповітом
Із круч дніпровських вознестись над світом,
Щоби над ним схилились в любій Україні
Вербові гілки й щедрі кетяги калини,
Щоб дзвони храмів тишу над Дніпром будили,
І мальви-квіти радо пелюстки розкрили,
Щоби народ-невольник встав і схаменувся,
І дух його безсмертям вічним відгукнувся,
Щоб пращури далекі із могил своїх постали
Й нащадків крізь століття в Україні вільній привітали,
Як нас Кобзар сьогодні зі свободою вітає,-
До правди і братерства українство закликає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406183
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: White Apple