Ображеним псом ліве колесо скиглить,
кобилка,відчувши батіг, стрепенулась.
Та грози травневі давно проминули
і осінь льодком при дорозі застигла.
В селянських очах-незворушне терпіння
і лагідний блиск стограмової втіхи.
Розтанули прикрощі, згинуло лихо...
Над обрієм до безтурботності тихо!
Десятками літ між кобилячих стегон,
як жорнами перетиралася доля.
І впала за возом паруючим его,
каштанами краєм замерзлого поля.
А хтось заглядає в космічні простори,
чи влади шукає для повного щастя...
То все - метушня.Бо сьогодні на часі -
це збіжжя в мішках і картопля в коморі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405933
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Славомир