Нікого не цікавлять
Твої переконання.
Нікого не хвилюють
Твої страждання.
Ніхто не відгукнеться
На твої прохання,
Нікому не відомі –
Твої бажання.
А ти ідеш сміливо
По вулицях темних.
Ти знов чекаєш дива,
Можливо, даремно.
Нічого не боїшся,
Бо нічого втрачати.
Чим гірша ти за інших?
Нема кого спитати.
Нема кому всміхатись,
Ти просто некрасива.
Нема чого чекати,
Така ти – нещаслива.
Нема куди тікати.
Живеш ти, як примара.
Спитатися б у Бога –
Завіщо така кара?...
* * *
Краса врятує світ.
А хто врятує тих,
Кого, на жаль, красою
Не наділив цей світ?
(2006 рік)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405916
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Антон Срібний