Помий мене у довгу ніч,
Як це робила моя мати.
А після цього, вклавши спати,
Ти помолись – то певна річ.
Ти помолись, поки ще є
Бажання жити в іншій долі,
Поки зостались краплі волі
Розкрити серденько своє.
Ти помолись за ті гріхи,
Що я накоїв у бажаннях,
За те, за зраджене кохання –
До нього був завжди глухим.
Помий мене у довгу ніч,
Ляж біля мене спочивати,
І можеш тихо заспівати
Про козаків, та їхню січ.
До мого серця пригорнись.
Послухай – як же воно б’ється,
Немовби радісно сміється…
Так билося воно й колись.
Помий мене у довгу ніч,
Як це робила моя мати.
На неї марно сподіватись...
Нема матусі – в цьому річ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405251
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Влад Крок