Вже березень на порозі
І свято жіноче.
То кожна бабуся від держави
Небагато хоче.
Ми то знаєм, що в держави
Немає достатку,
То просимо,небагато,
Хоч на шоколадку.
І просимо наших вчених,
Щоб винайшли ліки,
Щоб покружлять у таночку
Як грають музики.
Всі ми будем дуже вдячні
За ту допомогу.
Щоб на поріг влізти в хату
Могли піднять ногу.
І просимо,ще вас дуже
Як рідної неньки,
Щоб ті ліки були для нас
Трошки дешевенькі.
О таке то в нас прохання
До нашого свята.
Щоб ми себе відчували
Немов ми дівчата.
А як ще ухвалите
Дать по шоколаді,
То старенькі,як маленькі
Будуть й тому раді.
І хто з бабусь буде йти
За тою шоколадкою,
То щоб паспорт був в кишені
Й довідка з печаткою.
Що я маю право
На такий дарунок.
То буде все тихо-лихо
І не буде сварок.
Можливо кому буде смішно,
Що ми попросили.
Невже ми,учасники війни
Того не заслужили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405037
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Анастасія Верес