Білий кришталь

Долі  розсипався  білий  кришталь,
Де  танець  фламенко  з  жаринами  світла.
Холоду  зовні  й  хвилину  не  жаль,  
Але  ж  він  летить  і  в  середині  вітру.

Білий  полон,  наче  вічності  шаль
І  втрачений  час,  вже  без  форми,  не  схожий
Як  догорить  цього  вітру  печаль
Мов  щось  нереальне,  інакше,  тривожить.

Істинне,  справжнє  не  сніг  заховав,
Та  схованка  тоне  в  зимових  кордонах.
Десь  тут  на  сцені  життєвих  вистав
Цей  сніг  лиш  додасть  ще  води  в  Ахеронах.

13.02.13

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404925
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Андрій Гагін