Наче доля посміхнулась – Держава відбулась,
Та вона якась не рідна, бо про нас забула.
Двадцять років скиглим, плачем – чекаєм на щастя,
А воно все не приходить – маєм лиш нещастя.
Вороженьки щось не гинуть, тягнуть назад в табір,
Зашморг вправно накидають, - ми ж не чиним опір.
Якщо хочеш жити вільно у своїй Країні,
Позбутися треба разом рабства та гордині.
Скиглить більше ми не будем – піднімайтесь братці,
Боронить треба Державу, звечора і вранці.
Станем всі хто має сили, зміним хижу Владу,
Оберемо українську та дамо їй раду.
Складем іспит їй на гідність, чесність та порядність,
Рідну мову українську, та на працездатність.
З тою Владою збудуєм найкращу Державу,
В ній не буде місця уркам, злодіям поганим.
Гідне місце займе совість, чесність та порядність –
Від нащадків наших любих отримаєм вдячність.
18.02.12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404870
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Романтик2012