Горшки побивши із коханням,
До біса йти йому сказав,
На щастя мить всі сподівання,
За сто грам вечором віддав.
Ці сподівання були марні,
Усім їм знаю гріш ціна,
А так хоч вип’ю на прощання,
На мить забудеться біда.
Мине ця мить – душа проснеться,
Стогнати стане як дитя
Сильніше серденько заб’ється?
Й рана, рубець на все життя.
Кажуть, що час усе лікує,
Та віра в нього вже слабка,
Доля годинник цей малює,
На всіх - чи хватить полотна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404530
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Дядя Вова