Чому сумуєш ти лебідко?
Ти ж маєш пару свою,найвірнішого з птахів.
Чому ж тобі так дико гірко?
В твоїх очах ж панують голоси віків.
Ти маєш крила,ти літаєш.
Ти бачиш небеса блакитні,ти щаслива.
Ти світ увесь польотами пізнаєш.
Й побачиш, стільки краєвидів й дива.
Скажи мені лебідочко, а люди?Що ж вони?.
Вони нікчемні. Не щирості,не вірності,не з"єднання душі.
Дарують один одному не усмішки,не квіти
Вони підносять сльози й фрази злі.
Й нема у них польоту ,знай,
ну не такого справжнього я маю на увазі.
Говорю ж про політ сердець ,що рвуться в рай.
Самі ж насправді в пекло падають фатально.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404385
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Душа,що рветься в бій.