Повір у власні сили, чоловіче

Знов  руки  опустив,  тягар  згинає  плечі,
Все  валиться  із  рук,  від  відчаю  кричу,
Не  милий  білий  світ,  ні  найдорожчі  речі,
Закрився  у  собі,  сльоза  бринить,  мовчу…

Не  клеїться  ніщо,  кругом  одна  наруга,
Дорога  по  житті  вся  в  ямах  і  ярах,
Бажання  в  серці  є  ще  поорати  плугом,
Та  крил  немає  вже,  хоч  був  раніше  птах.

По  іншому  ріка  хлюпоче  в  берег  сивий
І  розкидає  час  морщини  на  лиці,
Не  чую  більше  слів:  “коханий”,  “любий”,  “милий”,
І  котиться  сльоза  по  дряблому  лиці.

На  двір  біжить  весна,  тепло  у  душі  кличе,
Хмаринки  пронеслись,  сіяє  неба  синь,
Повір  у  власні  сили,  звитяжний  чоловіче,
Не  буде  в  тебе  більше  життєвих  потрясінь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404326
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Віталій Назарук