Не спонукай, щоб вранці-рано
Я з іншим іменем вставав,
Бо в ніч безсонную я марив
Твоїм іменням. І гадав...
Гадав, чи пролунає знову
Той ранній, бажаний дзвінок,
Чи не впаде в росу ранкову
Роками сплетений вінок.
І ще гадав, чи не оброниш
В свій день народження сльозу,
Чи плюндрувати не зборониш
Свою невичерпну красу.
Не спонукай чекать другую
Не хочу іншої чекать!
Твоє єство мене чарує,
Душі твоєї благодать.
Тож спонукай мене страждати,
Про тебе мріять спонукай!
У цім стражданні буду ждати
Коханням виплеканий рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2013
автор: Олекса Удайко