Похилий дуб розкидав свою крону,
Маленьке пташеня щебече в далині,
А в мене молодого- посивіла скроня
Від сили почуттів що сховані в мені…!
Я буду милуватись ранньою росою,
Омию рани й пройдусь босоніж.
Порізала ти серце як косою
Всромила глибоко отруйний гострий ніж.
Отам з-за краю світу, сонце виринає
Спочатку так пригріє , потім запече.
Ну а душа моя твоє тепло згадає,
Як зігрівала ти моє плече.
Оглянусь навкруги, усе живе, буяє.
Травичка молода і квіти польві
Іх дарував тобі… я знаю.. пам’ятаєш
Хоча б частинка мене в твоїй голові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404159
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Alex Fur