Крапля, що падає вниз,
Розбиває інколи шкло,
Розбиває навіть думки.
Інколи падає вниз.
Впавши, вона мимоволі
Справу ладнає свою
Серед своєї Сваволі,
Про яку Я говорю.
Та Сваволя немов криця,
Змітає все, мов той смерч,
Та Сваволя, мов куниця,
Давить що курчат насмерть.
Знаю, прогрозно, Сваволя -
Бачив: це часто було,
Дасть Україні Знедолю,
Щоб Горе тільки гуло.
Там, де вони пронесуться
В натовп, в шаленій юрмі
Біди завжди заснуються,
Нещастя ятрять вони.
Впаде вниз раптом дитина,
Жінка впаде, чоловік -
Їх чавить натовп/лавина,
Бо є то стадо калік.
Сваволя - Чорна то Сила,
Сваволя - Хвороба Душі,
Донька її - то могила,
Убивці - її то сини.
5.02.1992
К.
КВ-3
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403807
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: Левчишин Віктор