Чистими звуками справжнього серця
Білому світові плакать дано.
Розумом варто збагнути усе це,
А не дивитись зніміле кіно.
Голодом вірності мліє Природа –
Вірності Небу, Траві і Воді.
Крайчиком совісті ходить Нагода
Бути природними в душ наготі.
Спрагою здавлює горло до болю –
Згадкою мучить дзвінке джерело.
Розум епохи зацьковує волю.
Б’ється у клітці останнє крило.
Біле крило животворного світу
Шансом останнім нагадує всім:
Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403319
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: olesyav