А Слово виривалось із грудей,
Молилося, звертаючись до Бога,
Свою обрати прагнуло дорогу,
Навчати обездолених людей…
Не кожне Слово має честь таку,
Окреме мусить вирости, дозріти…
Нехай його спочатку вивчать діти,
Вони Слова хапають на льоту.
Коли ж розумне Слово йде у путь,
Йому життєва стелиться дорога,
То мудрості навчити має того,
Хто зрозуміти зможе Слова суть.
А Слово засіяє лиш тоді,
Коли в душі людини відізветься,
Людина мудрості від Слова набереться -
Такі Слова, неначе золоті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403259
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Віталій Назарук