Вже восьмого весна заміж виходить,
Просила сукню вибрати зі мною.
Бо знала я,що краще їй підходить,
Каталоги дивилась я зимою.
Я вибрала їй сукню коротеньку,
У кольорах домінувала ніжність.
І бричку я замовила стареньку,
Запряжену чомусь у вірну вічність.
Зробила я із неї українку.
Фата предовга і стрічки червоні,
У бричку накидала я барвінку.
І попросила щастя їй у долі.
З червоних маків я букет зробила,
Червоними стрічками пов"язала.
І вийшла я весільна господиня,
Весну чомусь у маки заквітчала.
Червоні черевички їй купила,
З червоних маків їй сплела віночок.
Стрічки предовгі в коси почепила,
І в бричку-з позолотою дзвіночок.
А Янголятка їй фату тримають,
Бо вона довга як блакитне небо.
Вони для неї щастя упіймають,
Бо щастячко весною усім треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403017
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Відочка Вансель